За автором статьї паном Валеріём Падяком і реакціём пана Василя Камінського єдине што в минолости Русинам грозило (і автор публікованём статьї наповідат, же грозит і в сучасности) – є русофільство !? Грозит нам русофільство ?
Оба панове або незнают русиньску сітуацію на Словакії, aбо у них переважыл політічный інтерес над інтересом народным.
I а) в статьї ся крітікує русофільство. Хто є русофіль ? « Камарат, обдивователь Русов і вшыткого руского»[1]. Што є на том планого, кідь є дахто камарат, обдивователь Русов? Думам собі же нич. Друге дїло є, кідь є некрітічным – необєктівным любителём вшыткого руского. Крітікує ся намага перевзяти руску културу. Я собі думам, же про каждый народ є добре, кідь возьме то найлїпше од вшыткых народів. Посмоть примір Жыде, но і знакомый млин народов – США ...
б) у авторов, котры в своїх статьях страшат русофільством, українофільством, русіфікаціёв ..., і котры ся кекешят чістым покровом автономного, европейського розвоя Русинїв, бракуют мені статьї выводжуючи поучіня з минувшой латинізації, мадяризації, ґерманизації, духовной ґеноціды Русинїв, статьї остерігаючи перед їх сучасной досправдовой небеспекой т. є. анґлосаской ґлобалізаіёв і словакізаіёв. А нейде ту лем о поучіня про Русинїв, но і про западну хрістіаньску Цівілізацію. Думам, же є на місцю припомнянути, же зничіня духовного і културного центера Великоморавской ріші і поґром на учеников св. Кірілa і Мефодія в септембру 885 было покарано впадом старомадярського кочевого племяного звязю в рокох 892 – 898 і 29. ауґуста 1526 - турецького впаду до Угорьска. Добытя і спустошеня Константінополя братогубительной рукой IV. хрестоносецького похода 13. апріля 1204 было покарано 29. мая 1453 падом Константінополя і векшыны теріторії Візантії до рук османскых Турков (страта хрістіаньской землї !). Поучіня шак неприйшло. Надале продовжовала латинізація, ґерманизація, мадяризація. Пізнїше і словакизація діскрімінованём народностно змішаной теріторії восточной Словакії (заселеной передовшыткым Русинами) посередництвом нерозвияня інфраштруктуры. Русины так довгодобо были і суть змушены к переселенію за роботой. Русиньскы села на восточной Словакії ся вылюднюют і тоту споконвіків русиньску землю заселяют Циґаны. Стрїтнул єм ся вже з веце припадами русиньскых фамилій, котры были змушены продати свої доми на восточной Словакії і купити собі дім в околіци Тренчіна (выразно то припоминат серьбску страту Косова).
в) є інтересне, же тоты русофобны ауторa мають на другій сторонї необґрунтовано, проти здоровому розуму неоправдано, на шкоду свого народа позітівне одношіня к нашым неприсбособливым сполуобывателям. Платит, все треба мерковати, кідь мене хвалит конкурент, (а конкурентами сьме собі были все взаєемно вшыткы як в минувшому,так окремо в сучасности) треба ся задумати над тым, што єм зробил на властну шкоду.г) бочат од одкрытой діскузії о заповіту св. Кіріла і Мефодія. Боят ся одкрыто одшмарити заповіт св. Кіріла і Мефодія. Были бы змушены признати, же сут наслїдователя латиньского біскупа Віхінґа і запроданця великоморавского князья Святополка І [2].
ґ) як правило в той самой статьї, де на єдном боку заставают чистий самобытный русиньскый напрям розвитку (сепаратізм), на другом боку ся просят: на кого ся обернути за помощю крізь кривди учинены на Русинах?! (посмоть: Русиньскы інтересы сі мусиме выбоёвати мы самы Новинкы 7/2013 http://www.rusynacademy.sk/)
д) з цїлой статьї пана Валерія Падяка і реакції пана Василя Камінського выходит же добрї ся стало, же в XIX столїтю перемогла промадярьска русиньска орьєнтація. Cкады бере пан В. Падяк пересвідчіня, же в XIX столїтю звитяжыла правилна орьєнтація русиньского руху ? Шак неуваджат ниякы арґументы на благо правилности той орьєнтації ? Кідь ся попозераме на дїї коло 16 (28) септембра 1871 року, кідь был одкликнут ідеовый лідер русофільёв Адольф І. Добряньский з функції предсїдателя вызначной сполоченьскоосвітной орґанізації на Підкарпатьской Русі – Общества св. Василия Великаго в Ужгороде = Русиньской Матіці = аналоґії Словеньской Матіці [3]. Можеме з одступом часу оцїнити правилность того крочая з погляду ёго приносу русиньскому руху. При порівнаню того, што ся в тім часї рїшало і што ся рїшає днеська, будеме видїти, ці русиньскому руху был на хосен напрям на перебываня в рамках угорьской державности ...
Тогда:
1/ «Русофілы» Ту належали наприклад: священик, писатель Михайло Андерлла Оросвиговський (1637 – 1710), єпіскоп мукачевськой єпархії Андрій Федорович Бачинський (14.01.1732 – 1809), єпіскоп пряшівскый єпархії Григорій Таркович (20.11.1754 – 16.1.1841); енциклопедист (медицина, історія, педаґоґіка) академік Іван Семенович Орлай (1771 – 1829), енциклопедист (експеріментална фізіка, математіка) професор, декан, ректор Іван Осифович Семанчин (1752 – 1822), енциклопедист (лоґіка, метафізіка, етіка, обще право) професор Петро Дмитрович Лодій (15.04.(04.05).1764 - 10.06.(22.06.).1829), священик, будитель, просвітитель, історік, языкознавець Михайло Михайлович Лучкай (19. 11.1789 – 03.12.1843), священик, поет, писатель, публіціста, выдаватель Александер Васильєвич Духновіч 24.04.1803 – 29.03.1865, політік - посланец угорьского сейму, правник – член Імператорскей дворней ради = Гофрат = Hofrat, писатель, шляхтіч із старого русиньского шляхтічського роду [4] - арміґер ерба «Сас» Адолф Іванович Добряньскый (19.12.1817 – 18.03.1901), священик, будитель, поет, публіціст Александер Іванович Павлович (19.09.1819 – 25.12.1900), священик, публіціст, културный дїятель Іоанн Іванович Раковський (05.03.1815 – 03.12.1885); педаґоґ, публіціст, выдаватель Кірілл Сабов (28.08.1838 – 10.02.1914), педаґоґ, журналіст, історік Віктор Кимак (1840 – 1900), священик, поет, публіціст, етноґраф, фолклоріст, лінґвіст Александер Андреєвич Митрак (16.10.1837 – 17.03.1913), священик, писатель, етноґраф, фолклоріст, громадський дїятель Іван Антонович Сильвай - Сливка (15.03.1838 – 13.02.1904), поет, педаґоґ, етноґраф, філолоґ, публіціст Юлій Іванович Ставровскый-Попрадов (18.01.1850 – 17.03.1899), священик, писатель, журналіст, публіціст Євґеній Андреєвич Фенцик (05.10.1844 – 05.12.1903), вченый – славіста, педаґоґ, історік, етноґраф Яков Федорович Головацький (17.10.1814 – 13.05.1888), публіціст, громадсько – културный дїятель, писатель, выдаватель Богдан Андреєвич Дідицький (01.02.1825 - 19.01.1909) ...
- орьєнтовали ся на Москву, як на важнїшый духовный, културный і політічный центер славянства;
- ратовали руськый народ в Угорьску од латинізації і мадярізації [5]
- тримали ся
1) Русинами (локално, для себе),
2) Русскіми (про шырокый славянськый світ);
- хотїли за писемный штандарт кодіфіковати русскій язык.
При оцїнёваню русиньского руху, ёго орьєнтації ся забывать:
а) на мнїня русиньского народа:
Українчина - україньскый язык в тому часу небыл добрї знакомый, был новым, далшым проблемом коло щіро думаных зъєдинаючих намаг. Векшость нашых і закарпатьскых Українцёв хотїла удомашнити списовный язык великого русского народа, того народа, ку которому ся голосили, за частину котрого ся тримали. За удомашниня гевсёго языка вдячно бы жертвовали народну говорову бісїду, котру мали за „неморалну, просту слугиню, нешколовану, утримуючу ся в корчмах і в куплераёх“. Так писал А. В. Духновіч, котрый прочувствовал вшытку біду свого народа і учінил вшытко, што было в ёго можливостях про ёго піднесеня. ... Правда, інакше то было о дашто пізнїше у Николая Гомічковъа. Ёму неішло о то, як Духновічу, же бы народ принял русскій язык свой і так ся піднял на высшый културный ровень. В згодї з Николаём Гомічковым знаня списовного русского языка мала быти лем якымось крітеріём на выдрізниня інтеліґента од простого чоловіка. Мала ся стати привілеём інтеліґенції. Ёго вырок, же „Михайло Петрович Драгоманов хотїт, же бы сьме вжывали бісїду наймитов, але література ся всягды пише про панов“ – выкликал общу неволю. Прото кідь ся Николай Гомічковъ висловлює проти народной говоровой бісїди, дїє то цїлком інакше як у А. В. Духновіча [6].
б) на вплив тогдышной австрійской славiстики – і єй найважнїшого: П. Й. Шафарика (1795 – 1861), котрый в тій добі языковый вопрос (ці україньскый, малоруськый, русиньскый, рутеньскый або русскій язык) вырїшыл з наукового погляду дефінітівнї. В Історії славяньской бісїди і літературы на вшыткых нарічах (1820) пише же: «русскі наріча на восточной Галичини і северовосточном Угорьску суть звычайным варіантом малоруського языка». В Славяньской етноґрафії (1842) Павол Ёзеф Шафарик ішёл дале: уваджат 19 фонетічных особливостей україньского языка як самобытного і рівноцїнного з восточнославяньскыма языками (русскым і білоруськым). Cучаснї шак сперат україньскому языку права на окремый і незалежный книжковый (літературный) розвиток. ... значіть славяньска філолоґія Австрії, науково признаюча незалежность і окремый характер україньского языка Галичины, Буковины і Закарпатья, сучаснї нежычливо смотрїла на єй далшый літературный розвиток. Гевся протиходность небыла на хосен розвитку україньского націоналного жытя на Галичинї, Буковинї і на Закарпатью. Непідпорёвала народне обродженя тотых земель ... Овелё важнїшой причіной была економічна запущеность тотых земель [7].
2/ «Латинізаторы - мадяризаторы» [8] [9] [10] Ту належали наприклад: першый Римом досадженый уніятьскый біскуп мукачевской єпархії Ёсіф Роґу де Камеліс (януар 1690 – 22.08.1706), біскуп мукачевской єпархії Стефанъ Панковичъ, (29.10.1820 – 29.08.1874), священик В. Гебей, журналіст Николай Гомічковъ (24.09.1833 – 28.04.1886), священик, церьковный функціонарь, молодшый брат рівноменного мукачевского єпіскопа Михаил Мануил Ольшавский (1700 – 1767), біскуп пряшівской єпархії Миколай Товт (1833 – 1882), біскуп пряшівской єпархії Йоан Валій (в годах 1882 – 1911), біскуп пряшівской єпархії Стефан Новак (в год. 1913 – 1918), ...
- орьєнтовали ся на Рим;
- мали інтерес зістати в рамках угорьской державности;
- частина із них одкрыто голосила гасло:„Кідь нынї жыєме під панованём Мадяров, так ся мусиме стати Мадярами“ [11]
- частина з них ся намагала сотворити про карпатьскых Русинов свій писемный стандарт на базе народной бісїди – языка зрозумілого не лем про інтеліґенцію, но і про каждого простого чоловіка, і на закладї гевсёго языка розвинути літературу.Автор статьї своє позітівне одношіня к перемоге „нерусофільской некіріломефодской“ орьєнтації неопірат, недокументує даякыма позітівныма резултатами в народном руху Русинїв, наприклад:
- сотворил і кодіфіковал тот напрям писемный стандарт на базе народной бісїди?
- розвинула ся на основі того русиньскоязычна література ?
- тлумачіли ся твори російской, або іншой світовой літературы до бісїди – русиньского языка;
- зміцнїло народовство, народна свідомість?
- звышыло ся чісло русиньскых шкіл ?
- звышыло ся чісло Русинїв ?
Што по них творчого зістало ? Богужаль небыли здобыты ниякы позітівны резултаты (окрем індівідуалной намаги дакотрых особностей). Єдиный їх резултат дештрукція:
– розвалиня Общества св. Василия Великаго с центером в Ужгороде = Русиньской Матіці = аналоґії Матіці Словеньской. Їй 300 аж 500 членїв – в величезной векшости священиків, репрезентовало вшыткы области громадського жытя Русинїв ...;
– забороненя черьпаню із восточной жрідловой културы;
– спертя наповнёваню заповіта св. братів Кіріла і Мефодія ...;
– глубоке впаджіня русиньско руху. Зістала по них лем дештрукція, аж до часу коло р. 1921, кідь была основана Карпаторуська Автономна Православна Церква Сербського Патріархату.[12]
Інакше то немогло ани пройти, шак:
1) ґрекокатолицьке віросповіданя – духовна орьєнтація на Рим;
2) державный тиск западной цівілізачной зони;
3) орьєнтація русиньско руху на латиньске – мадярське жрідло, припадно на автономну столїтями убиту русиньску културу.Так то было, так то є, так то і буде – на латиньскых корнях, восточна - візантїйска култура непоквітне. Пан Валерій Падяк в саоєй статьї ся выгнул представе – сімулованому розвитю, кідь бы гіпотетічно припустил вітязство „русофільской“ орьєнтаціїя і наслїдный взник Карпаторуськой Автономной Православной Церкві Сербського Патріархату вже в XIX. столїтю.
Якы суть реалны резултаты вітязства латинізачно - мадяризачного пруду - напряму в XIX. столїтю ?:
- мінімалізованя черьпаня кіріломефодской духовности і восточной русской културы із нашого восточного русского жрідла;
- духовне і културне впаджіня.
Кому то принесло хосен ? Вера Мадярам, Нїмцям, а тым, котры вже давно запродали заповіт св. братів Кіріла і Мефодія т.є. Словакам. Принесло то ужыток вшыткым, котры суть орьєнтованы на Рим. Прото неможу быти згоден з паном Валеріём Падяком, же ся їднало о бой двоякых тіпїв патріотізма.
Днесь:
1/ «Кіріломефодскый напрям русиньско руху» [13]
Вшыткы, котры ся орьєнтуют на захованя і розвинутя кіріломефодского заповіта св. братів Кіріла і Мефодія.
2/ «автономный (т. є. самособов европскый) напрям русиньско руху».То сьме ся значіть допрацовали до штадія, кідь вже яничаре выгодовали далшы ґенерації, котры собі ани неусвідомуют, свою латинізацію. Віхінґську латиньску духовність і културу – нам насилу: огнём, мечём і духовном ґеноцідом нащеплену берут як свою – европску. А духовність, културу своїх предків мают за ворожу. То є успіх Віхінґовців то сі ёго наслїдователе посмаковают, кідь коло свят св. братів Кіріла і Мефодія схізофренічно славят перемогу латиньского біскупа і інтріґана Віхінґа. Оберните вниманя, же все то є орьєнтація поплатна пануючей міцноте (ці вже римской, франской, угорьской, австроугорьской, мадярьской і нынї словацькой ці европской – америцькой). На проґраме дня є словакізована русиньчина писана латинькою. Фактічно так падат на ровень словацького наріча т. є. словацькой нарічовой ґрупы. То сьме поступили што ? Недумате собі, же бы был час дашто робити ? Же бы был час змінити напрям русиньско руху? Же бы был час признати заповіт св. братів Кіріла і Мефодія як основу нашого русиньского проґраму, як ёго алфу і омеґу ? Самособов за автономный, европскый напрям русиньско руху неберут напрям кіріломефодскый (і кідь св. братя Кіріл і Мефодій были Римом одобрены за патронов Европы [14], і кідь Словакія в своей конштітуції посилається на заповіт св. братів Кіріла і Мефодія. За автономный (т. є. самособов европскый) напрям русиньско руху ся бере лем заповіт інтріґана - латиньского біскупа Віхінґа. В своєй речи, статях, выступлїнях, замовчуют основу своїх замыслїв. Снажат ся нас окламати. Боят ся, же одкрыте выражіня того оч намагаются, бы Русины неприняли. Їх досправдовый замір є, абы сьме зрадили заповіт св. братів Кіріла і Мефодія так, як ю зрадили Словаки. – Їх мета: русиньчина = словацьке наріча = русиньскы „тотове“. Для Словаков, ... бы ся так вырїшыло вецей проблем, кром іншого, вже бы їм нихто неміх припоминати, же зрадили. Шак зрадили і Русины ... і были бы сьме годны стати ся єдиным народом з вецей нарічами включно русиньчины потім вже як словацького наріча, ... Наш русиньскый рух шёл западным напрямом. Здобыти резултаты нас неоправдают, абы сьме йшли в тому напряму дале. Попали сьме вже на грань загыбелі. Кідь зостанеме в тому напряму заборонит то наповнёваню і розвиваню заповіта св. братів Кіріла і Мефодія, заборонит то черпаню із восточного духовного і културного жрідла. Сумарно – на латиньскых корнях, восточна - візантїйска русиньска духовність і култура непоквітне[15], і кідь ся Словеньско в своєй Конституції полагать на заповіт св. Кіріла і Мефодія.
3/ україньскый напрям:«...Конче потрібно і в нашому українскому житті Східної Словаччини розв΄язати цю проблему. Шлях до її сучасного розв΄язаня веде тільки через засвоєння культурного надбання всього українського народу. ...» [16]
II: Небеспека, котра выплывать з реалізації чисто самобытного русиньско напряму розвитку (русиньско сепаратізма), або з продовжіня западного („европского“ напряму розвитку Русинїв.
- на Словеньску:
В арґументації русофобов хоснуют ся неясны - неєднозначны, припадно сомнівательны арґументы. Із тых конкретнішых - страшыт ся азіятськым способом жытя ... низкой цїной жытя на русскому боку, высокой цїной жытя на европскому боку ... І кідь русофобамі уводжены арґументы неналежат до катеґорії арґументов вырїшалных про народну ці народностну приналежность, хоснуются нима з цїлью ізоловати нас од духовного кіріломефодского заповіта і восточного русского културного жрідла. І як фурт в такых припадох хоснує ся двоякый метер. На єдным боку нам Русинам ма русский способ жытя і можливо нижша цїна жытя в Русску сперати в духовной орьєнтації на кіріломефодьску заповіт а в културной орьєнтації на черпаня із восточного русского културного жрідла, на другым боку ся тот метер нехоснує про америцькый способ жытя і можливо нижшу цїну жытя в США. Несперат то Словакії, Европе і можливо цїлому світу в приїманю америцькой културы = анґлосаской ґлобалізацiї. Несперат то Словакії і далшым штатом Европы і Турції в тім, же собі выбрали за свого лідра – покровителя США, несперало їм то піти до воєньскополітічного блоку НАТО.Здасть ся, же сьме непоучітельны. По 1128 рокох латинізації, попали сьме мы Русины ку канту загыбелі. Вже немаме із чого черьпати. Сьме на гране а лем тота грана нас дїлит од зміны на словацьке наріча. Котрый народ бы заплатил за неєднозначны, припадно сомнівательны „европскы“ цїности, за „европскый“ напрям розвитку сам собов – своёв загыбелью ? [17] Шак така орьєнтація для нас значіт, вздати ся кіріломефодьского заповіта - вздати ся того што нас чінит Русинов т. є. вздати ся:
- візантійськой руськой віры;
- візантійськой руськой културы;
- кіріліцї.
Вздати ся вшыткого што з тым є звязане. Недумате собі, же бы был час дашто робити ? Недумате собі, же бы был час перестати быти непоучітельны ? Же бы был час змінити напрям орьєнтації русинства на восточный напрям ? Недумате собі, же є на сміх, кідь жадаме од Рима, котрый нас 1128 роков латинізовал, русиньского єпіскопа ?! Недумате собі, же є на сміх, кідь собі думаме, же выратовати Русинов нам поможе Запад ? Велё єм о тотых вопросах бісїдовал з римокатолицькыма священиками. Незабуду на бісїду з єдным з них, котрый ся одбыл лем перед пару роками. По як звычайно острой нашой діскузії коло погарика омшового вина ся мене важнї спросил: а якого віросповіданя єсь ты ? Одповіл єм ґрекокатолицького. На то єм збачіл на ёго лицю высмішный усмів – котрый мі очівісно повіл далшый Русначок – бортачок, котрый то нема в голові упорядковане. Є траґікомічне, мати на очах тото вже знакоме розвитя, кідь мы з корїнями славяно – візантїйскыма ся фурт тискаме до приязнї Запада, хотїм одты черьпати міцноту про жытя і розвитя нашой русиньской културы. Запад нам неможе дати то, што нема. А кідь бы і мал, так чом бы мал помагати розвитю конкуренчной духовности і културы? Запад фунґує на базе Divide et impera! = Роздїлюй і пануй ! І на тяганю медового мотуза попід ніс: Вы вже не сьте варвары, вы вже сьте на высшому културному ровню ! Што в перекладї значіт: Добрї ! Добрї ! З вас ся вже можут стати Анґлосасы.
Напиште пан Валерій Падяк, што пропонуєте замість мной нуканой кіріломефодской орьєнтації ? Основа той орьєнтації была опублікована в моєй статьї: „Ad.: Námety na riešenie situácie v rusínskom hnutí na Slovensku“ Новинкы 6/2013 na http://www.rusynacademy.sk/. і «Екскурз до історії Русинів і ідеї на рїшіня сітуації в русиньскім русї на Словакії» http://rusyn-narod.ru/istoriia__moi_stati/iekskurz_do_istoriyi_rusiniv_i_idieyi_na_ryishinia_situatsiyi_v_rusin_skim_rusyi_na_slovakiyi Напиште свою візію, свой проґрам.Дакотры мої опоненты арґументуют тым, же векшына Русинїв суть ґрекокатолики. То є правда. Є шак правда і то, же ґрекокатолицькы Русины ся быстро асімілуют на Словаків. Значіть в значной частинї суть то вже лем наклейковы Русины = на ровні словацькой нарічовой ґрупы. Покля з нима в короткым часу - непопрацюєме і неналїєме до них кіріломефодску духовність і културу, наклейку русиньства зашмарят. Вывстават зато вопрос ? Маме право будовати свій Проґрам Русинїв – свою орьєнтацію на той неістой і кідь чісленой частине ґрекокатолицькых Русинов і орьєнтовати ся на западный напрям розвитя русиньской културы т. є. розвитя Русинов як словацькой нарічовой ґрупы ? Або ся орьєнтовати на і кідь меншу, но стабілну частину православных Русинїв ? Тым, котрым невадит, же на їх предках была учінена ґеноціда, ... же суть словакізованы, най ся голосят ку Словакам. І най нам Русинам, в нашом русиньском оброджователськом руху незаваджают - нешкодят.
- на Українї: значна частина вірникїв, на самый перед западной (правобережной) України (а то як Русинов, так і Українців суть під духовным латиньскым впливом Рима т. є. суть вірници ґрекокатолицькой, або навіть римокатолицькой церькві. Просадинём автономного напряму русиньско руху (русиньско сепаратізма), або ж просадинём україньского (бандеровского) націоналізма, продовжованём западного („европского“) напряму розвитя Русинов (но і Українців) ся Україна припоїт к западному цівілізачному пространству, вступит до ЕУ, НАТО ... . І так Україна буде скоріше або пізнїше в єднім міху з нами, з Ляхами но і з Турками ... Буде вольный рух особ в рамках Шенґену. І скоріше або пізнїше буде Україна протистояти інакшым грозьбам, як „грозьбе“ русофілства, конкретно:
* всягды там, де духовный латинізачный вплив Рима ся очує в западном цівілізачном пространстве повторит ся латинізація і духовна ґеноціда, котра ся одбыла на нас Русинах в рамках Великой Моравії і Угорська, в дослїдку котрой возникнули Словаки ...
* в сучасности покля Україна рїшіт припоїти ся к западному цівілізачному пространству – подобно, на самый перед з жытельства Галичіни і Волинї (западной України) взникне новый народ одповідно образу їй матери - властнї мачехи Польщи;
* на югу взникне вольне поле для кримськых Татар і Турков ... Котры, (як то вже чінят од добі бывшого презідента Ющенка В.А.) выженут з южной Україны своїма знаныма веце як триметровыма дубінками вшыткых Славян ...
* і так вшытко на Українї ся верне і кідь на высшом ступнї, (но своєй основой до єднакого стану, якый был перед Переяславськой радой 8. януара 1654 року), котра під веджіньом гетьмана Богдана (Зиновія) Михайловича Хмельницького приняла рїшіня припоїти ся к Русску в форме конфедерації.Мій нянё ня учіл: кідь будеш даколи рїшати даяку проблему, попробуй на ню посмотрити не лем своїма очіма но і очіма Нїмця, Француза, Анґлічаніна, Руса ... Представ собі як бы може они тоту проблему рїшали. І потім прими своє рїшіня. Ну вера мій погляд на то як бы на таку фіктівну сітуацію смотрїли Анґлосасы, як бы ю рїшали:
- передовшыткым бы до такой сітуації як мы Русины, ниґда непопали;- бізовнї бы скоріше зрозуміли што є латинізація в русском проведжіню (форме) а не як мы то незнаме ани по 1128 рокох;
- бізовнї бы нежадали (як мы по 1128 рокох латинізації) єпіскопа од Московского патріархата, але обернули бы ся на Рим;
- ниґда бы ся потім, кідь бы на них была учинена русска латинізація непхали до русского воєньскополітічного блоку, нежадали бы Руско за своёго лідра.
III. Закінчіня: Чом кіріломефодскый напрям?: крім вже наведженого:
* значіт продовжованя во веце як тісячрочной традіції нашых предків – в намаганю на захованя і розвинутя кіріломефодского заповіта св. братів Кіріла і Мефодія.;
* бо честь, гордость на веце як тісячрочну традіцію Русинїв незаплатят юдашськи стріберники;
Чом нї латиньскый віхінґовскый „европскый“ напрям:
* значіл бы запроданя традіцій нашых предків їх намаги, страждань, понижень ...;
* значіл бы ганьбити ся перед нашыма предками, котры на нас смотрят з того світу ...;
* значіл бы зохабити нас дужовно вести Церьквой, котра учинила на нас духовну ґеноціду русиньского народа, реалізовала одкрыту латинізацію і надале продовжує в скрытой латинізації;
* значіл бы пасти на ровень словацького наріча т. є. словацькой нарічовой ґрупы;
* значіло бы то потвердити Словакам, же „Русин ма розум лем пообідї“. Іначе повіджено: Словаки мали розум дообіду кідь запродали заповіт св. братів Кіріла і Мефодія, а Русины на то прийшли аж пообідї, же треба запродати заповіт св. братів Кіріла і Мефодія;
* скоріше або пізнїше веде к воєньскополітічному зачленїню до западного цівілізачного пространства. В наслїдку того духовный і културный тиск операючий ся о силову штруктуру западного цівілізачного пространства мінит споконвіку славяньскый народ на анґлосаскый.
Мій резултат: не єм згоден з тверджінём автора статьї уведженого в назве (Конець русофілства!) а A тверджу, же: Без русофільства русиньскый рух загыне !
Позначкы:
[1] Slovník cudzích slov, Samo Šaling ..., SPN Bratislava 1965 s. 951.
[2] Латиньскый біскуп Віхінґ і великоморавскый княз Святополк І. суть реґістровани в приналежной книжке монастыря на Reichenau як особы, котры в року (874) заключіли братство viď: http://sk.wikipedia.org/wiki/Wiching .
[3] Представитель мадярізачного напряму уніятьскый біскуп мукачевской єпархії Ш. Панкевич в рокох 1870, 1871 (обвинує редакцію Свѣт із „небеспечных тенденцій“, „русофільского націоналізма“, посылат доносы (на И. Раковский), рыхтує внутрашнїй переворот в Обществе св. Василія Великого в Ужгороді = Русиньской Матіці = аналоґії Словеньской Матіці. Добывать ся того, же із нёй были выгнаны Адольф І. Добрянский, Іоанн Іванович Раковський ... Замінили їх уніятьскы душпастыре промадярьской орьєнтації на чолї з жупаном Ш. Негребецкым і Г. Маркошом, котры незнали і нерозуміли ни слово по русиньскы. Вєдно з Пастеллім, Товтом ся намагают зліквідовати здобыты успіхы в русиньском руху. „ ... Ш. Панкевич в року 1872 ліквідує !? фонд Общество (сотворен з метой Постройкы «Руського Народного Дома». К року 1871 зозбірал 5500 ґулденов)“ посмоть: Энциклопедия Подкарпатской Руси. Иван Поп. Ужгород, Издательство В. Падяка 2001, с. 282, і Veda ľudu, ročník V. č. 18, Z dejín Ukrajincov na východnom Slovensku, PhDr. Ľudovít Haraksim, OSVETA, n.p. Martin 1957, s. 22, 23.
[4] Посмоть: http://ru.wikipedia.org/wiki/Добрянский-Сачуров,_Адольф_Иванович
[5] Україньскый писатель Іван Франко в своëй сатірічной повідке «Чіста раса» публікованой в року 1894 зображає страшне поставіня україньского народа в Угорьсу по австро угорьском вырівнаню в року 1867. В рот репрезентанта мадярьской пануючой класы – арістократа кладе слова, котры добрї виражают план того класу, односно Українців. Українці суть же: „ ... дикарї, неспособны на цівілізацію, вымерают як америцькы Індіане при контакті з европанми. К тотым Рускаком недойде жаден покрок, розвитя ся їх недитхне, вшытка културна робота є міджі нима даремна. Дістали сьме їх на етапу выміраня. Наша цівілізація їх втиснула до пространства, котре ся звужує, покы ся їх існованя нестане історічной минолостю. Руснацькы комітаты – то є наша Indian Rezervation, котры ся каждым роком зменшуют так, як є то і в Америці.“ посмоть: Veda ľudu, ročník V. č. 18, Z dejín Ukrajincov na východnom Slovensku, PhDr. Ľudovít Haraksim, OSVETA, n.p. Martin 1957, s. 22.
[6] Veda ľudu, ročník V. č. 18, Z dejín Ukrajincov na východnom Slovensku, PhDr. Ľudovít Haraksim, OSVETA, n.p. Martin 1957, s. 20, 21.
[7] Розмова сторіч, Іван Мацинський ..., СПВ Братіслава відділ української літератури в Пряшеві 1965, стор. 87 - 89, 126.
[8] Абсурдність і зрадність той орьєнтації выплывать із історічно зазнаваючого і погордливого одношіня Мадярь к старым Русом і вшыткому русскому як то плыне із їх словной засобы і хоснованя слова «ros - rus» „кідь собі Угрі підробили Словян, почали гевсе слово хосновати в погордливом значіню – почало про них значіти болото, бруд (порівняй мадяр. „saros“ болотный, заболоченый) а слово „рус“ ся їм стало сінонімом злого (maď. „rossz“ – злый) посмоть: https://sites.google.com/site/newsbookinfo/nasa-historia-vseruska і «Наше походжіня (общоруське) [1]» http://rusyn-narod.ru/istoriia__moi_stati/nashie_pokhodzhinia_obshchorus_kie_
[9]« ... Я от 1813 года даже до 1822-го учился на училиште ужгородском.9 Господь обдарил меня талантами, и всему веровал, что мне проподавалося, также веровал и тому, что кроме мрдьяра нет на свете человека; - как сойка научился говорить пр мадьярски, а думать также в том духе, насильно набили в мои чувства мадьярские учители, проповедая мне непрестанно: «EXTRA HUNGARIAM NON EST VITA», - а я веровал сему, и чувствовал по этому, писал стихи мадьярские, и сам (стыжусь) хулил против славянов, ибo должно знать, что нам преподавали пословици: Tót nem ember, czudar orosz. Одним словом, русский и словак были и от самой черни гонииы и высмеянные». посмоть: Краткая биография Александра Духновича, каноника пряшевского им самым написанная, Дукля – 1963, № 3, с. 84.
[10] Натуру гевсёго напряму „русиньского“ руху мож видїти на фоне условій, котры пановали в Угорьску по австро угорьском вырівнаню в року 1867. Іван Франко в своëй сатірічной повідке «Чіста раса» публікованой в року 1894 зображає страшне поставіня україньского народа в Угорьсу по австро угорьском вырівнаню в року 1867. В рот репрезентанта мадярьской пануючой класы – арістократа кладе слова, котры добрї виражают план того класу, односно Українців. Українці суть же: „ ... дикарї, неспособны на цівілізацію, вымерают як америцькы Індіане при контакті з европанми. К тотым Рускаком недойде жаден покрок, розвитя ся їх недитхне, вшытка културна робота є міджі нима даремна. Дістали сьме їх на етапу выміраня. Наша цівілізація їх втиснула до пространства, котре ся звужує, покы ся їх існованя нестане історічной минолостю. Руснацькы комітаты – то є наша Indian Rezervation, котры ся каждым роком зменшуют так, як є то і в Америці.“ посмоть: Veda ľudu, ročník V. č. 18, Z dejín Ukrajincov na východnom Slovensku, PhDr. Ľudovít Haraksim, OSVETA, n.p. Martin 1957, s. 22.
[11] Энциклопедия Подкарпатской Руси. Иван Поп. Ужгород, Издательство В. Падяка 2001, с. 290.
[12] Русини (як Terra incognito) в III. тисячолітті, Протоієрей Димитрій Сидор.http://pravoslavye.org.ua/2004/06/rusini_yak_terra_incognito_v_iii_tisya...
[13] viď: Ad.: Námety na riešenie situácie v rusínskom hnutí na Slovensku 6/2013 http://www.rusynacademy.sk/ .
[14] sv. Konštantín - Cyril a sv. Metod, slovanskí vierozvestovia vyhlásení roku 1980 Jánom Pavlom II. za patrónov Európy, viď: http://sk.wikipedia.org/wiki/Patr%C3%B3n_Eur%C3%B3py .
[15] « Мы, народ словацькый, памятен на політічну і културну дїдовизню15 своїх предків і на столїтя скушеностей з битв о народне бытя і властну державность, в смысе кіріломефодской духовной дїдовизні і історічного заповіта Великой Моравії, ...» посмоть: http://www.vyvlastnenie.sk/predpisy/ustava-slovenskej-republiky/ .
[16] Розмова сторіч, Іван Мацинський ..., СПВ Братіслава відділ української літератури в Пряшеві 1965, стор. 230.
[17] Посмоть часовый вывой вырїшалных дїй, котры запричінили латинізацію аж духовну ґеноціды Русинїв: Ad: námety na riešenie rusínskej situácie na Slovensku; viď: Новинкы 6/2013 http://www.rusynacademy.sk, alebo: Exkurz do histórie: https://sites.google.com/site/newsbookinfo/exkurz-do-historie і «Екскурз до історії Русинів і ідеї на рїшіня сітуації в русиньскім русї на Словакії» http://rusyn-narod.ru/istoriia__moi_stati/iekskurz_do_istoriyi_rusiniv_i_idieyi_na_ryishinia_situatsiyi_v_rusin_skim_rusyi_na_slovakiyi
Звязаны статьї:
▪ «Наше походжіня (общоруське)»
- http://www.rusynacademy.sk/image/nn15-16-10.pdf
- http://www.rusynacademy.sk/image/nn17-18-10.pdf
- http://www.rusynacademy.sk/image/nn19%20-10.pdf
- http://www.rusynacademy.sk/image/nn%2020-2010.pdf
▪ «Наше походжіня (общоруське) [1]» http://rusyn-narod.ru/istoriia__moi_stati/nashie_pokhodzhinia_obshchorus_kie_
▪ «Екскурз до історії Русинів і ідеї на рїшіня сітуації в русиньскім русї на Словакії» http://rusyn-narod.ru/istoriia__moi_stati/iekskurz_do_istoriyi_rusiniv_i_idieyi_na_ryishinia_situatsiyi_v_rusin_skim_rusyi_na_slovakiyi
▪ «Сьме єднозначно Русины» http://rusyn-narod.ru/kultura__moi_stati/s_mie_iednoznachno_rusiny
▪ «Ад: „О округлім столї Русинів Словеньска“» http://rusyn-narod.ru/kultura__moi_stati/ad_o_okrughlim_stolyi_rusiniv_slovien_ska_
▪ «Мій погляд на сучасный русиньскый рух» http://rusyn-narod.ru/kultura__moi_stati/mii_poghliad_na_suchasnyi_rusin_skyi_rukh
▪ «Реакції на сучасный рух Русинів» http://rusyn-narod.ru/kultura__moi_stati/rieaktsiyi_na_suchasnyi_rukh_rusiniv
▪ «Реакції на сучасный рух Русинів 1» http://rusyn-narod.ru/kultura__moi_stati/rieaktsiyi_na_suchasnyi_rukh_rusiniv_1
▪ «К: Прислаба ідентічность» http://rusyn-narod.ru/kultura__moi_stati/k_prislaba_idientichnost_
▪ «Є то гра без змыслу-Je to hra bez zmyslu» http://rusyn-narod.ru/kultura__moi_stati/ie_to_ghra_biez_zmyslu_je_to_hra_bez_zmyslu_
▪ «Bez rusofilstva rusínske hnutie zanikne !» http://rusyn-narod.ru/kultura__moi_stati/bez_rusofilstva_rusinske_hnutie_zanikne_
▪ «Проґрамовы тезы розвитку русиньского народа (пропозіції)» http://rusyn-narod.ru/kultura__moi_stati/zagholovok_stat_i01234
▪ «Проґрамовы тезы розвитку русиньского народа (реакція)» http://rusyn-narod.ru/kultura__moi_stati/prog_ramovy_tiezy_rozvitku_rusin_skogho_naroda_
▪ «Діскусія-Diskusia» http://rusyn-narod.ru/kultura__moi_stati/diskusiia_diskusia_
▪ «Діскусія 1» http://rusyn-narod.ru/kultura__moi_stati/diskusiia_1
▪ «Вїнчаня» http://rusyn-narod.ru/kultura__moi_stati/zagholovok_stat_i0
▪ «Cв. Літурґія» http://rusyn-narod.ru/kultura__moi_stati/cv_liturg_iia
▪ «Послїднїй хрест славяньской церькви» http://rusyn-narod.ru/istoriia__moi_stati/poslyidnyii_khriest_slavian_skoi_tsier_kvi
▪ «Кіріломефодска духовність і култура» http://rusyn-narod.ru/kultura__moi_stati/kirilomiefodska_dukhovnist_i_kultura
▪ «К: Малоросія, або Україна: евразійськый Выход, або европскый Запад?» http://rusyn-narod.ru/politika__moi_stati/k_malorosiia_abo_ukrayina_ievraziis_kyi_vykhod_abo_ievropskyi_zapad_
▪ «Rusínske piesne na Slovensku - Русиньскы співанкы на Словакії» https://www.youtube.com/watch?v=x0QaCfHT_30
Мілан Семанчік, Тренчін, опубліковане дня 14. 03.2013 на http://www.holosy.sk. Русиньска верзія і актуалізація: 15. 04. 2013. Оправа скобок: 27.06.2013. Статья вышмарена! Опубліковане на www.rusyn-narod.ru. Актуалізація 09.02.2019***