Опубікованый матеріал, ёго частину або думки мож сняти за подмінкы дотріманя авторских прав і названя джерела – www.rusyn-narod.ru
Взник статьї прo професора Івана О. Cеманчина – не є річ хвільки. Матеріалы на тоту статью започал зберати мій нянё Штефан Семанчік даколи в 60-тых годах. Кідь мені o тім бісїдовал, як ся к тому дістал...

Од леґенд звязаных зо взником села аж до леґенды прo вынятковы способности нашого предка, котрый был способный з головы выраховати кілько цвачіків (гвоздів) є потрібно до копыт на підкутя гусарьской їздной ескадроны, дивізіона або полка. Подумал єм собі: «немыслительне». Шак єм знал Господом забыте село, із котрого наш род походит. Вчіли сьме ся в школі історію Великой Морави ... . Але з огляду на почливость к родічом єм го выслухал. Так як поступно здобывал історічны документы: у дачому прямо потверджуючі правдивість устного поданя, у дачому непрямо потверджуючі, або холем міняючі із «немыслительне» на можливе і провдоподібне, мій скептицизм ся росплывал. Аж накінець єм по ёго смерти продовжал дїяти в ёго дїле. Усвідомлёвал єм собі, же не є найвгоднїше публіковати матеріалы про свого предка. Прото єм їх в рокох 2008 і 2011 послал рекомандо різным іншітуціям і дакотрым русиньскым особностям на хоснованя в публікачной дїялности. Перед дверями є rok 2015 а нич ся недїє. Я мам вже свій вік. І мам тыж свої обовязки к селу з котрого походит мій род. Затля публікую холем тот скромный вклад. Може, кідь Господь Бог даст, вдаст ся мені написати і книжку про село.

Професор Семанчин Іван Осіфович

 В названю я написал «Семанчин». Бо він ся з такым прізвиском народив в русиньскым селі Старина (Sztarina=Poprad-O-falu=Poprádófalu) бывшей Шаріськой губернії (comitatus Sárosiensis) бывшей Австро – Угорьской монархії. В нашім часі окрес Стара Любовня, Словакія[1]. Першопочатковость варіанта «Семанчин» мі іщі недавно подтверждали люде в селі при моїм приході кідь ся мене по русиньскы просили: «Ты чій сын? Штефанїв або Миколая Семанчыного?» Жытя го завело до різных частин Европы. В наслідок того ся ёго мено і прізвище переписовало до національных систем писма, приспособлёвало ся конкретной народной ґраматіке. Так возникли різны варіанты ёго мена і прізвиска. Конкретно: Ivan Szemancsin[2], дале Johann Zemantschek[3], Johann Zemantsek, Jan Zemantsek[4]. Johann Zemántsek[5], Іван Семанчік[6], Ivan Zemančík[7] ], Иван Иосифович Земанчик [8] ... .Є то шак мій предок. І най бы то было вже хоть як. Най бы были причиной такого числа писемных варіант ёго прізвиска: хыба священика, урядника метричной кніги, он сам, або ёго европский способ жытя (что ся проявило в мадяризації, ґерманизації і словакізації ёго мена і прізвиска) про мене і мою родину є основне:
 - передаване усвідомленя того, же он є наш предок;
 - же ся народив в селі Старина окрес Стара Любовня;
 - же первістність прізвиска «Семанчин» мі до недавного часу потвердждали люде зо села при моїм приході.
На жаль споконвічны жытели села скоро цалком вымерли, або ся переселили за роботом. Будінкы продали халупарём з Прешова і з Кошиц. А так село оживат лем з приходом халупарёв - дачников, котры ту приходят на халупи оддохнути през суботы і недїлї і през лїтнї празднини.
Народился в селі о початку котрой говорит Легенда, старша і мудрїша сестра Правды, слїдуюче: «Колись, давно - давно. Кідь быв началником нашого племя Мікуш. Іщі в тых часох кідь сьме были в нашых первістных місцях пережываня. На нас напало вороже племя огромной силой. Люде нашого племя храбро боролись. В бою вынимался своёв смілостю і розумностю Семан командуючий боёвником свого роду. Тогды рїшил началник Мікуш роздїлити племя на дві частини. Першу частину был повинен неодкладно вывести із боя Семан. З другой рїшил особнї перекрывати уступіня началник Мікуш. Семану ся вдало вывести із боя основну частину в Чорный лїс. Ту глубоко в горах. В паненьской, з трёх сторон горами охороняємой долине. Открытой к ріке Попрад, но сучаснї тов рікой охороняємой основали селище, котре вшыткы ново прибывши стали звати Старина. Старшы оцїнили способности Семана і рїшили передати ёму жезло героічно павшего началника Мікуша. Ёго верьхня частина: в два раза перегнутый гад (в подобе S) сімболізовала міць – покровителя племя і ёго щастя».
З місцем ёго народжіня, точнїше з недалекым монастырём монах Чіну св. Василія Великого на горе Остреж[9][10][11] ся капчат містна легенда про святого Ґоразда Агатгона архієпіскопа Великой Моравиї. Она говорит, же по зничіню духовного і културного центера Великой Моравиї (в Нїтра ?) він втік в тот монастырь. То місце і людей знал вже з опередных своїх місій і хрещіня началника Семана, котрому так стал духовным отцём. Пізнїше стал першым єпіскопом в Кракове. В тій должности навщівлял монастыря котры того часу находятся на теріторії восточной Словакії. По дороге му был монастырь Остреж окруженый лем лїсами і недалеке село Старина. В тот час село Леґнава іщі неєствовало.
Предпокладат ся, же основны знаня набыл Семанчин Іван Осифович од василіянскых монах з недалекого, колись вызначного монастыря на горе Остреж. Того часу знакомого під названём Легнавский монастырь. Монастырь быв знищеный в 13 столїтю. Но монахи надале жыли на ёго місті. Основали тут «pustovňu» – дашто подобне на обыстя для дакілько монах може і пустовников.
На яком лицеє здобыв середне школованя, мені не є знаме. Зо здобытых історічных даных єм ся дізнал, же в школьском року 1786/87 як абсолвент універсіты робит вже «адюнктом» на катедре высшой математіки Універзіты в Пештю[5]. На позадю того, же в року 1868 Угорьский парламент одобрил закон «Об обовьязковом школованю дітят» а  імператор Иосиф ІІ зрушил своїм декретом зо дня 22.8.1785 підданство в Угорську, яснїше видно вынятковость ёго родины і ёго особных кваліт.
15. януара 1787 ся обертать з просьбой на Дворный універзітный маґістрат в Пештю з тым, жебы ёму было дозволено при дотриманю платнї 200 f (floris) т.є. золотых., котры дістават як (адюнкт – заступця) преднашателя высшой математіки, стажовати єден год на Гёттінгенской універзітї з метой:
- росшырїня до того часу набытых знань з математіки і природознаня;
- привчіти ся і загранічному способу преднашаня у мужов котры свої катедры так довго утримали;
- розвити чісту нїмецьку речь, котру так добрї неовладат, жебы в нёй міг публічно передавати свої знаня.
Видїт ся так, же ёго просьба была запівперечена, зато же вже 15. аугуста 1787 пише в Вене граф Палффі, кралёвскому мадярьскому ґувернеру, же Ёго Величіє дало адюнкту высшой математіки Johannu Zemantseku катедру математіки з платню 500 f. (золотых), в філозофічном едукачном інштітуте «Studium Ruthenum», котрый буде основан про русиньскых церьковных годованцев при Йосифовской Універзіте во Львіве.
- Од 1788 г. робіт і як ведучій катедры фізіки в «Studium Ruthenum»;
- Од 1791 г. помагать проф. Гильтенбранду в дирекції катедрой фізіки в латиньской філозофічной факульте Йосифовской універзіты во Львіве;
- В 1794 г. стал ордінарным професором і ведучім катедры фізіки Йосифовской універзіты во Львіве, причім неперервал свої лекциї із математіки і фізіки на русском (in der Landessprache, in russicher Sprache) в «Studium Ruthenum» по цїлый час до ёго запертя;
- В 1796 г. стал деканом філозофічной факульты Йосифовской універзіты во Львіве.
В тім періодї родячогося націоналного (народного) мыслїня актівно бере участь в народному жытю. Міцнїют контакты карпатороссїйской інлеліґгенції, но і карпатороссїйского (русиньского) жытельства з Россіиєю. То ся нелюбит австро-уґорьской моцї. І тота звышує многосторонный тиск на представителів карпатороссїйской інлеліґгенції, враховано проф. Семанчин Ивана Осифовича, як на єдного із експонованых представителів карпатороссїйского (русиньского) інштітуту. Умкнутём од політічного, реліґійного і націоналного переслїдованя была і еміґрація. Свідчіт о тім «Записка гоф-хирурга Орлая о некоторых карпато-русских професорах от 5го Марта 1803 г.[12]» То был проєкт в котрым шла речь і уваджали ся доводы на благо запрошіня в Россію дакотрых карпатороссїйскых професоров для занятя універзітных катедр. До той записки, котра была написана на русском і латиньском языке был записан і проф. Семанчин Иван Осифович. Цітую:«Гн. Земанчек, во Львовском университете экспериментальной физики публ. орд. проффесор. Родом Cлавянин. Отличные дарования его приносят ему отличную похвалу. Лекции преподает на латинском языке. Жалованья получает 1200 гульденов.
[По латиньскы]:
D. Zimantsek Physices experimentalis in Universitate Leopolitana Professor p: o: natione Slavus, vir omni laude major; prolekciones aque latine legit.»
31.07.1803 г. «Главное управление училищ России» одослало запрошіня вшыткым выбраным особам записаным в «Записку ... .»
При порівнаню текста на русском з ёго перекладом на латиньский, крім іншого, зараз ударит до оч явна хыба в переписаню призвіска. Но взникать і вопрос: чом г. Іван С. Орлай небыв пересвідченый в русской націоналной прислушности проф. Семанчин Івана Осифовича ? На тот вопрос мож одповісти кідь посмотрим на нёго очами сучасника того періода родячогося націоналного (народного) мыслїня. В тот час кідь хто то написал або повіл же він «родом ...» значіло то:
1) з якого стану, з якого станово-классового середовища (маєтковых одношінь) походит;
2) теріторіалну, державну приналежность;
3) націоналность.
В тім припаді г. І. С. Орлай пробує встановити націоналность. Шак невдалося ёму оддїлити маєтковы і теріторіално – державны крітерії од націоналных. Покля до офіціалной записки колонкы станово - маєткове походжіня собі М. А. Балудяньскый, П. Д. Лодій, В. Г. Кукольник писали: «уроженци из угорьских дворян». А І. С. Орлай писал: «происхождением Карпато Россіанинъ, родом из угорьских дворян». То І. С. Семанчин так написати небыл годен. Він вже быв збіднїтый шляхтіч, котрому ёго маєткова сітуація недозволяла вести себе на ровне з шляхтічми[13]. Но ёго сучасник г. Іван Франко в своєй роботї «Иван Франко об украинской литературе» го на сторінке 53 єднозначно заряджує к «Угроруским».
- В 1803 г. был зволеный і встановленый вшыткыма голосами на функцію ректора Йосифовской універзіты во Львіве;
- К 31.12.1805 г. на основе найвысшого наряджіня Австро-уґорьского імператора Ференца І. зо дня 9.8.1805 г. О запертю «Studium Ruthenum» і злучіню Йосифовской універзіты во Львіве з Яґеллонской універзітой в Кракове, завершає своє дїяня во Львіве;
- Од 1806 г. до 1809 г. робіт як професор эксперіментальной фізіки і декан філозофічной факульты Яґеллонской універзіты в Кракове;
- В 1809 г. ґрупа львівскых професоров переміщеных на основе найвысшого наряджіня Австро-уґорьского імператора в Яґеллонской універзітет в Кракове одмітла дале продовжати роботу і зохабила Краков. Вєдно з нима і проф. Іван Осифович Семанчин;
- На пензії дістават із за милосердя імператора повный плат;
- В 1822 г. последня інформація «іщі жыє» выдрукованя в «Gazete Lwowska 86/1822»;
Праві в селі Старина родном селе проф. Семанчин Івана Осифовича грекокатолицька церков котрой дух был славяньскый, латиньскым універзом іщі незломаный, побудовала в 1874 г. послїднїй славяньскый хрест[14].
Позначкы:
[1] Сполочна фотокопія копертки і письма Стефану Семанчіку от Bibliotheca Academiae Scientiarum Hungaricae з року 1976.
[2] Мені ся невдало найти тот запис. Но я єм нашёл в Церьковной матрике - записи народженых прихода Старина (котра є в моїм властництви) запис: «Szemancsin Vaszko» 1831 года народжіня, котрый є внук брата професора.
[3] Dzieje Universytetu Jagiellonskiego w latach 1765 - 1850, tom II, Krakow, 1965;
[4] Historya Uniwersytetu lwowskiego, Dr. Ludwik Finkel, Dr. Stanisław Starzyński, nakładem Senatu akademickiego c. k. Uniwersytetu lwowskiego z drukarni E. Winiarza Lwów 1894, посмоть лінк: http://www.archive.org/stream/historyaunivers00stargoog/historyaunivers00stargoog_djvu.txt
[5]  Корешпонденція з Маґістратом Універзіты в Пештю од. 15.1.1787 до 18.8.1787, фотокопії особный архів, оріґінал мадярьскый державный архів Булапешт.
[6]  РУСИН 5 – 6/2000, Школованя русиньской церьковной інтелігенції у ХVІІІ. ст., проф. Іштван Удварі, Русиньска оброда, стр. 19 – 20; порівняй: www.rusynacademy.sk/, respective: http://rusyn.presov.sk/.
[7] Закарпатоукраинская интелигенция в России в первой половине ХІХ. века, Тамара Байцура, Словацьке педагогічне видавництво в Братіславі, відділ української літератури в Пряшеві 1971, с. 14, 26, 28, 43, 45, 46, 205, 206; і тыж: Veda ľudu, ročník V. č. 18, Z dejín Ukrajincov na východnom Slovensku, PhDr. Ľudovít Haraksim, OSVETA, n.p. Martin 1957, с.9
[8] Профессор Иван Иосифович Земанчик, Милан Семанчик, Карпатская Русь: Литературно-публицистический альманах. Вып.2/ Сост. А.В. Фатула, М.Ю. Дронов - Межрегионнальная общественная организация «Объединение русинов», Москва «Граница» 2017, с. 164-197.
[9] Letopis Bukovského monastyra ..., Jozafát V.Timkovič, OSBM, Prešov 2004, с. 215 – 220, порівняй: S. Tóth, Sáros vármegye monografiája, II, Budapest, 1910, с. 408-409; III, 1912, с. 233. Треба знати же монастырь быв зниченый. Поблизку того місця была побудована каплічка называна меном пізнїше основаново села Леґнава. Тутешнї по привычке каплічку называют монастырь [kláštor] Леґнава.
[10] Dejiny Slovenska a Slovákov, Milan Stanislav Ďurica, Lúč, Bratislava 2007, s. 47. На сторінке 43 пише, же архієпіскоп Ґоразд втік на Віисланско і стал першым єпіскопом в Кракове.
[11] РУСИН 5 - 6/2002, Архієпіскоп Ґоразд і нашы предкы, ПгДр. Михал Поповіч, Русиньска оброда, с. 23, 24; посмоть на: www.rusynacademy.sk/, respective: http://rusyn.presov.sk/.
[12] ЦГИАЛ, ф 733, оп. 86, 1803, д. 30, лл. 1-6.
[13] Посмоть порівняюче фото Орлай Івана Семеновича, Семанчин Івана Осифовича и Лодія Петра Дмитриевича
[14] Послїднїй хрест славяньской церькви, РУСИН р. ХХІ, ч. 2/2011, с. 22-25; http://www.rusynacademy.sk/image/rusyn_2-2011.pdf   https://sites.google.com/site/newsbookinfo/posledny-kriz-slovanskej-cirkvi  http://www.holosy.sk/posledny-kriz-slovanskej-cirkvi - вышмарена!
Мілан СЕМАНЧІК, Тренчін (Написано: 14.03.2014, опубіковано: 30.12.2014 посмоть: http://www.holosy.sk/m%D1%96lan-semanch%D1%96k-26, оправа хыб: 05.01.2015.) - вышмарена! Актуалізація: 28.10.2017 – смоле позначку [8]. 

Фото:1. Орлай Іван Семенович 2. професор Семанчин Іван Осифович 3. Лодій Петро Дмитриевич.

***